запропонувати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
попросити — ошу/, о/сиш, док. 1) перех., чого, про що і без додатка, також з інфін. або зі спол. щоб. Звернутися до кого небудь з проханням зробити щось, виконати якусь роботу або дати, подарувати чи позичити що небудь; попрохати. || тільки з інфін.… … Український тлумачний словник
Мега (телеканал) — У этого термина существуют и другие значения, см. Мега. МЕГА Страна … Википедия
витребувати — ую, уєш, витре/бувати, ую, уєш, недок., док., перех. 1) канц. Одержати що небудь на вимогу. 2) розм. Запропонувати кому небудь прибути або з явитися кудись; викликати листом і т. ін … Український тлумачний словник
відправний — а/вна/, а/вне/. Такий, з якого щось відправляють (у 1 знач.). Відправна станція. •• Відправна/ ціна/ найвища ціна, за якою покупець згодний купити товар, або мінімальна ціна, за якою продавець готовий запропонувати свій товар для аукціонного… … Український тлумачний словник
зажадати — а/ю, а/єш, док. 1) Висловити бажання, захотіти, побажати чого небудь. 2) Поставити вимогу, примусити, настійно запропонувати, наказати щось зробити … Український тлумачний словник
запропонований — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до запропонувати. || запропоно/вано, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
запропонування — я, с. Дія за знач. запропонувати … Український тлумачний словник
попрохати — а/ю, а/єш, док. 1) перех., чого, про що і без додатка, також з інфін. або зі спол. щоб. Звернутися до кого небудь із проханням зробити щось, виконати якусь роботу або дати, подарувати чи позичити що небудь; попросити. || тільки з інфін.… … Український тлумачний словник
порекомендувати — у/ю, у/єш, док. 1) перев. неперех., з інфін. Порадити, запропонувати комусь зробити що небудь. 2) перех. Даючи добру характеристику кому небудь, порадити звернутись до нього в якійсь справі, прийняти на роботу тощо. 3) перех., рідко. Знайомлячи… … Український тлумачний словник
